{:uk}Наші за кордоном: Про пригоди баби Галі в Америці{:}{:en}Our Abroad: About the Adventures of Lady Gale in America{:}

{:uk}

Нашого цвіту – по всьому світу. Певно, в кожній українській сім’ї є свій емігрант, який виїхав за кордон шукати кращої долі – чи то матеріальних благ, чи то особистого щастя. Часто наших за кордоном чекають різноманітні пригоди. Для багатьох з них це, мабуть, як висадитися на Місяць. Так сталося і з бабою Галею Василя Кучернюка, яка потрапила у Америку – наче в іншу цивілізацію 🙂 Читайте і насолоджуйтеся! Америка бабі Галі не сподобалася з перших хвилин. З моменту коли митники конфіскували з її валізи чималий шмат сала. Звичайно ж донька її попереджала і наказувала в жодному разі нічого не везти з їжі, але звідки ж бабі було знати що її дбайливо замотаний в целофанові пакети, заклеєний скотчем і знову замотаний в товсту льняну скатертину скарб знайде здоровенний пес, який кинувся на бабину картату валізу так наче все своє собаче життя марив тим бабиним салом. Лише сльози і вмовляння врятували бабу Галю від безглуздо великого штрафу. Виснажена довгим перельотом баба Галя не помітила як десь загубила лівий босоніжок.

Отаку перелякану, заплакану і в одному мешті її й зустріли донька, зять і онуки. Пізніше онуки дражнитимуть її: Баба Галя привезла сала, а як від пса тікала загубила сандаля. З зятем Василем в Галини також не склалося з самого початку, з моменту коли сівши в авто і зачинивши двері вона почула від нього: та шо ви так бахкаєте, ви вже не в своєму селі і це вам не жигулі. Зять взагалі був хлопець наче і непоганий – працьовитий і сім’янин порядний. Працював водієм далекобійником але чомусь сказав Галині що працює трокістом. Чому трокістом а не водієм Галина так і не второпала але вирішила що мабуть щоб виглядати солідніше в очах оточуючих. Приготувавши вечерю Галина казала дочці: йди клич свого танкіста їсти. Василь якийсь час нервувався але згодом змирився що теща кличе його танкістом. При будь якій нагоді він дорікав тещі: “Ви гадаєте що тут так легко? Ви знаєте скільки я плачу за моргідж, іншуренс, есесмент? Я валю стрейтами від делівері до делівері, ще й за тікети лоєрам плачу щоб рекорд не зафакапати”.

Інтуїтивно Галина усвідомлювала що зять говорить українською але нічого не розуміла, тому не могла запропонувати жодного аргументу на свою користь. Галина нудьгувала і сумувала за селом, за лісом, за козою, курми і навіть за дурнуватою скаженою сусідкою Валькою. Вночі їй снилося як вона повертається в своє село, сідає на лавку біля черешні і махає рукою Вальці яка їй тицяє дулю і каже: “чого ти сюди приперлася, американка вссяна”. Але, на жаль, Галину в тому селі вже ніхто не чекав а її хату купив Вальчин племінник. Щоб хоч якось розвіятися Галина багато ходила містом пішки. Спочатку вулиці Чикаго діяли на неї гнітюче але згодом в тих, здавалося б, сірих і одноманітних будинках вона почала бачити якусь невідому раніше красу. Непомітно для самої себе вона могла зупинитися і довго розглядати графіті або старий металевий міст. Щоразу вона заходила все далі і все менше хотіла повертатися додому. Одного вечора підкорюючись невідомому їй імпульсу вона зайшла в двері закладу який виглядав як ворота в пекло і навіть музика звідти лунала пекельна. Це був бар переповнений грізного вигляду чоловіками і жінками одягненими в шкіряний одяг. Галина підійшла до стійки бару і сказала одне з небагатьох слів яке вона встигла вивчити англійською: дрінк! Додому Галина їхала надзвичайно гучним мотоциклом тримаючись за спину Дона Хорхе, чорноокого красеня що весь вечір їй щось жваво розповідав підкручуючи сиві вуса. На спині шкіряної жилетки він мав напис “BANDIDOS” а обличчя прикрашали шрами і татуювання під правим оком в вигляді краплинок сліз. З того вечора Галина майже не ходила на прогулянки пішки бо за нею заїзжав Дон Хорхе на своєму Harley FXSTB Night Train, чий звук двигуна Галина могла легко відрізнити від будь якої іншої моделі. Цей звук будив танкіста Василя і бентежив сусідів які подейкували що Дон Хорхе був сташним чоловіком, бувшим тілоохоронцем самого Пабло Ескобара і що його розшукує ФБР. Василь тиснув на доньку Галини щоб вона поговорила з мамою і переконала її взятись за розум. Донька ж робила вигляд що лиха на Галину, хоча на справді, знаючи важке життя і раннє вдівство матері раділа за неї і навіть заздрила такому бунтарству. Одного вечора Галина зібрала свої речі в валізу і сказала що їде жити до Дона Хорхе. Донька плакала а Василь емоційно розказував Галині щось про совість, сором, і про те що ж скажуть сусіди. Розумієш, Вася, сказала Галина, суб’єктивна думка оточуючих це не що інше як відображення наших же комплексів, недоліків і низької самооцінки. Якщо ти не перестанеш перейматися думкою сусідів і всі твої вчинки і рішення обмежуватимуться стандартами встановленими певною соціальною групою, рано чи пізно твої нездійснені мрії і нереалізований потенціал можуть сублімувати в насилля, проблеми в сім’ї, хвороби і алкоголізм. Виглянь за межі своєї коробочки, Вася. Інтуїтивно Василь усвідомлював що Галина говорить українською але не міг зрозуміти жодного слова з того що вона сказала, тому мовчки відійшов від дверей, розгублено лупаючи очима. Adios, cabron! Вигукнула Галина і попростувала на вулицю. Донька плакала а Василь дивився вслід ще досить молодої тещі з гарними сідницями обтягненими подертими джинсами і одягненої в шкіряну жилетку з написом BANDIDOS. На вулиці її чекав Дон Хорхе а з динамімків його Harley лунала пісня AC/DC Highway to hell.{:}{:en}

Our color is around the world. Probably every Ukrainian family has its immigrant who went abroad to seek a better life – or wealth, or happiness. Often, our abroad are waiting for a variety of adventures. For many of them it’s probably like landing on the moon. This happened with the grandmother Galia Vasyl Kuchernyuk, who came to America – as if in a different civilization 🙂 Read and enjoy! America’s old lady did not like the first minutes. From the moment when customs officers confiscated from her suitcases a considerable amount of lard. Of course, her daughter warned and instructed in no case to take anything from food, but where did the woman know that her carefully wrapped in cellophane bags, glued with tape, and again wrapped in a thick linen cloth, the treasure would find a hefty dog ​​who rushed to his mother’s suitcase suitcase it’s as if all his doggy lives drank with that fat lard. Only tears and persuasion saved Grandma Gal from an absurdly large fine. Exhausted by a long flight, Lady Galya did not notice how somewhere she lost her left sandals.

I’m terrified and crying in one place, and I met her daughter, son-in-law and grandchildren. Later, grandchildren will tease her: Bab Galya brought lard, and as a dog flew away from the dog, she lost her sandal. With his son-in-law Vasily in Galina also did not happen from the very beginning; from the moment when he sat down in the car and closed the door, she heard from him: that you’re raving like that, you are no longer in your village, and this is not yours. The son-in-law was a boy altogether and well-hard-working and a family man is decent. He worked as a truck driver, but for some reason, said Galina, who works as a three-wheeler. Why a trokist and not a driver Galina did not hesitate, but decided that it seems to be more respectable in the eyes of others. Having prepared the supper, Galina said to her daughter: go call your tankie to eat. Basil was a little nervous for some time, but later he met that the mother-in-law called him a tanker. If he could, he complained to the mother-in-law: “Do you think it’s so easy? Do you know how much I cry for the mourning, the insurgent, the essay? I’m a straight money from a delivery to a delivery, and I’m crying for loyalty vouchers so that the record does not get caught up. ”

Intuitively Galina realized that her son-in-law speaks Ukrainian but did not understand anything, therefore could not offer any argument in his favor. Galina was bored and mourned for the village, behind the woods, for the goat, the chickens, and even for a foolish, scary neighbor, Valka. At night she dreamed as she returns to her village, sits down on a bench near cherries and waving her hand at Rollercoats, which she whispers to her and says: “why you are here, American woman.” But, unfortunately, Galina was not expecting in that village any more, and Valchin’s nephew bought her house. To somehow dissipate Galina many went to the city on foot. First Street Chicago were it depressing but then those would seem gray and monotonous buildings, she began to see some previously unknown beauty. Unobtrusive for herself she could stop and consider graffiti or an old metal bridge for a long time. Each time she went on all the time and less than ever wanted to go home. One evening she obeyers unknown impulse she walked in the door facility that looked like the gate to hell and even music sounded hell out. It was a bar filled with menacing men and women dressed in leather clothes. Galina approached the bar and said one of the few words she had learned in English: drink! Home Galina rode extremely loud motorcycle holding back Don Jorge, handsome black-eyed the whole night telling her something lively pidkruchuyuchy gray mustache. He had the inscription “BANDIDOS” on the back of his leather vest, and his face was decorated with scars and tattoos under the right eye in the form of droplets of tears. Since that evening, Galina almost did not go for walks because Don Jorge hurried her on her Harley FXSTB Night Train, whose engine Galina could easily distinguish from any other model. This sound woke up the Basilian tanker and embarrassed neighbors who said that Don Jorge was a staunch man who was the bodyguard of Pablo Escobar himself and was wanted by the FBI. Basil pressed on her daughter Galina to talk with her mother and persuaded her to take up the mind. My daughter is pretended that the disaster in Galina, although in fact, knowing the difficult life and early widowed mother happy for her and even envied such a rebellion. One evening Galina picked up her belongings in a suitcase and said that she was going to live to Don Jorge. The daughter was crying and Vasily emotionally told Galina something about conscience, shame, and what the neighbors would say. You understand, Vasya, Galina said, the subjective opinion of others is nothing but reflection of our own complexes, disadvantages and low self-esteem. If you do not stop worrying about the neighbors and all your actions and decisions will be limited to the standards set by a particular social group, sooner or later your unfulfilled dreams and unfulfilled potential can sublimate into violence, family problems, illness and alcoholism. Look beyond your box, Vasya. Intuitively Vasily knew that Galina spoke Ukrainian but could not understand a single word from what she said, so silently in{:}