Українській газеті в Британії виповнюється в 2019 році – 74 роки!

18 листопада 1945 року українці, які після війни опинилися у Великій Британії, отримали першу можливість прочитати друковане видання рідною мовою. У той день вийшло перше число газети-самодруку “Наш Клич”.

Надрукований на трьох аркушах циклостилем, “Наш Клич” був Інформаційним бюлетенем українців у Великій Британії – джерелом корисної та актуальної інформації рідною мовою для людей, які ще не опанували англійську і щойно ступили на шлях еміграції.

Тираж першого числа був невеликий – усього 200 примірників. Однак кожен аркуш любовно передавався з рук у руки і зачитувався до дірок, розповідає директор Бібліотеки та Архіву імені Тараса Шевченка в Лондоні Людмила Пекарська.

Підшивки з тими першими українськими газетами становлять особливу цінність фонду бібліотеки.

Редакція, що містилася в орендованому українськими офіцерами з Канади приміщенні за адресою 218 Sussex Gardens, почала отримувати емоційні листи подяки з найвіддаленіших куточків Британії.

“… З великою радістю та щастям і майже зі сльозами в очах від радости я читав цей перший номер нашого власного видання… мені навіть не снилося, що на чужині, в далекій чужій стороні міг я так вільно тепер читати своє власне надруковане слово. Аж не вірилося, що я тримаю його руках. Від щирого серця дякую…”, – писав один із читачів.

За словами д-ра Пекарської, яка зараз редагує видання “Українська думка”, 70 років тому подальша доля газети для українців залежала виключно від їхньої жертовності – готовності заплатити за те, щоб видання перейшло від скромного машинодруку до періодичного, друкованого часопису.

Історія завдовжки 70 років

Третій номер “Нашого Кличу” був Різдвяним. Він уперше мав на титульній сторінці зображення – рисунок, виконаний матрицею циклостилю. В центрі групи селян стояв воїн УПА з рушницею. Люди, дивлячись на новонародженого Ісуса на руках Діви Марії, звертаються з проханням: “Просимо Та Царю, просимо всі нині, Даруй Волю, верни Славу нашій Україні”. Це було 2 січня 1946 року!

Більшість бібліотек і колекціонерів книжок не зберегли цих дешевих і, на перший погляд, примітивних видань.

Але саме в них, наголошує Людмила Пекарська, через багато років дослідники шукатимуть витоки українських рухів та перші історичні виступи відомих діячів і постатей української еміграції.

“Саме ця газета була загальною трибуною українства, голосом громади і тих її досягнень, якими можуть пишатися нащадки повоєнної хвилі українці, – стверджує д-р Пекарська. – Саме за сторінками цієї газети науковці, журналісти, дослідники вивчають і аналізують різні сфери життя і діяльності української спільноти Великої Британії”.

Останній номер газети під назвою “Наш клич”, що вийшов 19 січня 1947 року, закінчувався зверненням до колишніх вояків-українців, які щотижня отримували шоколад. Газета кинула клич жертвувати шоколад дітям переселенців у Європі та надсилати його на адресу конкретної дитини в окупаційній зоні. В той час вже існував зв’язок з українськими переселенцями в Європі.

У лютому 1947-го газета була перейменована на “Українську Думку”. Управа створеного вже на той час Союзу українців Великої Британії (СУБ) змінила попередню назву на підставі того, що орган СУБ і єдиний на той час (і сьогодні.- Ред.) український часопис на Британських островах повинен мати у своїй назві прикметник “український”.

“І цей прикметник газета з честю зберегла не тільки у назві, але і у своєму змісті та спрямуванні, – каже нинішній редактор видання. – У 1949 році газета мала вже понад 4000 передплатників. Так починав свої перші кроки у Великій Британії пресовий орган СУБ”.

Афіша й інформбюлетень громади

Протягом десятків років до редакції надходили численні повідомлення та анонси подій у різних громадах СУБ.

Редакція у зверненні до своїх читачів у 40-х роках писала: “…газета стоїть осторонь всяких вузько-партійних і політичних груп, бо ставить своїм основним завданням служити найздоровішим проявам українського життя на чужині, зокрема у Великій Британії”.

Ось уже 70 років “Українська Думка” виконує обов’язки української незалежної національної преси, водночас розповідаючи історію української політичної еміграції другої половини ХХ століття.

“Газета пережила різні етапи своєї історії і розвитку, включно з періодом великих труднощів, але завжди залишалась українським часописом і виразником безкомпромісних ідей та мрій українців – Соборності і Незалежності своєї країни, – написала в ювілейному числі “Української Думки” д-р Пекарська. – Протягом років “УД” гідно виконувала своє завдання – служити інтересам української громади Великої Британії, українському народу та його найвищим ідеалам”.

Людмила Пекарська визнає, що в добу інтернету “Українська Думка” втратила своє значення першоджерела інформації українською мовою для другого і третього покоління британських українців. Однак, додає вона, українська газета, історія якої бере початок сім десятиліть тому, залишається потужним символом українства і добрим приятелем для українців першої повоєнної хвилі.