Жорстоке притравлення на живця в Україні треба заборонити, – Андріана Байло

Андріана Байло, зоозахисниця, активістка, голова громадської організації “Зелена сила” (попередня назва “Живий Український Кодекс”), помічник-консультант народного депутата України у Верховній Раді, ініціатор законопроекту № 8256 порушує не дуже популярну тему серед законодавців – тему жорстокого поводження з тваринами

– Чому саме тепер у Верховній Раді з’явився ваш законопроект (№ 8256 про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо регулювання відносин, що стосуються підготовки собак до полювання)? У чому його актуальність?

Україна є однією з небагатьох країн, серед яких Білорусь, Казахстан, Росія, де дозволено підготовку мисливських собак до полювання з використанням диких тварин як живого тренажера. Найчастіше така підготовка має відверто жорстокий характер. У процесі таких притравок дикі тварини дістають серйозні травми, каліцтва і часто гинуть. Для того щоб хижак не завдав травм собаці при тренуванні, тварин калічать, виривають кігті, зуби, морять голодом або піддають дії сильнодійних препаратів.

Необхідність ухвалення цього законопроекту зріє давно. Ми всі знаємо, що діється на випробувальних станціях, так званих притравлених станціях. Хто не знає, може подивитися матеріали у відкритому доступі в інтернеті. Відомо, що тварини дістають травми і відчувають стрес, і не тільки диких тварин використовують як приману, а й собак та котів. Також слід зазначити, що саму діяльність з підготовки собак жодним чином державою не врегульовано: немає законів, які встановлюють межі для охочих навчити свого собаку премудростям полювання на живому звірі.

Яка різниця в тому, щоб навчити собаку до супроводу мисливця на полюванні, і тим, щоб готувати живу зброю для нападу? Найчастіше в собаки закріпляють злобу і роблять з нього агресора для нападу, а це далеко не те, що закладено в культурі полювання. Тому страждає і дикий звір, і травмується або гине сам собака. У зв’язку з цим ми і пропонуємо врегулювати процес підготовки собак до полювання в умовах, наближених до полювання. Це дійсно буде сприяти навчанню собак, а не жорстокому вбивству і травмуванню дикого звіра або собаки.

Запропонований нами законопроект відповідає і міжнародним нормам, оскільки такий процес навчання та оцінки якостей собак у Європі давно заборонено і визнано негуманним. Звичайно, треба буде внести зміни і до інших законів України, таких як “Про тваринний світ”, де необхідно більш чітко розмежувати категорії диких тварин, а саме: дикі тварини в неволі, дикі тварини в напіввільних умовах і вільні тварини (у тому числі мисливський ресурс). А також до Адміністративного кодексу України в частині встановлення відповідальності за порушення процесу підготовки собак до полювання.

Притравлення — привчання молодих борзих (хортів), норних собак та лайок до полювання; розвивання вродженого інстинкту цих собак переслідувати звіра; хортів притравлюють по зайцю, лисиці, вовку, норних — по підсадних тваринах у штучній норі, лайок — по підсадному ведмедю.

Що каже чинне законодавство

– Як сьогодні законодавчо регулюється ця сфера?

Ця сфера діяльності фактично не регулюється. Було багато журналістських розслідувань, багато фактів задокументовано, але далі журналістських розслідувань справа не йде. Сьогодні в законі є лазівка, у ньому прописано відповідальність за жорстоке поводження з тваринами, але є приписка – “стосується випадків, крім підготовки собак до полювання”. Тобто такі випадки регулюються іншим законом – законом про полювання. Тому ми своїм законопроектом пропонуємо внести правки і до цього закону.

– Чи має ФМСУ чітко прописані правила тренувань мисливських собак?

Аналіз  документів, розміщених на сайті ФМСУ, де дуже детально розписано норми оцінки робочих якостей мисливських собак, дає розуміння того, що злоба – це основний показник для оцінки, а саме:

1. Правила випробувань норних тер’єрів і такс по лисиці (яку спіймали і посадили до клітки, тобто вполювали заздалегідь) у штучній норі:

– оцінюється злість собаки, яка закінчується мертвою хваткою;

– часті напади на лисицю із застосуванням коротких хваток “з відривом” (не менше 4).

2. Правила випробувань мисливських собак по підсадному кабанові та борсуку (впольовані заздалегідь та утримуються в неволі):

– пункт 15 “СМІЛИВІСТЬ І ЗЛОСТИВІСТЬ”:

– поводження собаки, коли він бачить звіра, та реакція на нього. Кращою вважають атакувальну роботу з кидками, хватками й щипками. Хватка (вищий прояв злості) – болючий вплив собаки на звіра, що викликає зміну поведінки кабана. Щипок – коротка, не болюча хватка”.

Наприклад, у Німеччині, яка теж належить до країн з віковими традиціями полювання, у законі прямо встановлено заборону на вироблення злоби у собак мисливських порід.

Як показує світова практика, підготовка собак до полювання з використанням тварин як живої принади є забороненою на законодавчому рівні. У таких країнах, як Італія, Німеччина, та інших розвинутих країнах, де ще є полювання з собаками, давно відмовилися від використання диких тварин як приман при підготовці собак.

Тільки в Білорусі, Казахстані та Росії є практика травити, нацьковувати, примушувати до нападу та агресії на живих тварин і виробляти злобу в собаки, для отримання паспорта або сертифіката, що підтвердить готовність собаки до полювання.

Що пропонує законопроект

– У Верховній Раді подано два законопроекти, що борються з жорстоким поводженням із тваринами, – № 6598 і ваш № 8256. У чому відмінність, що в них спільного? Наскільки ймовірно, що обидва законопроекти буде ухвалено? Чи є в парламенті єдність думок щодо питань, які ви порушуєте?

Законопроект № 6598 спрямовано на регулювання відносин у сфері захисту тварин від жорстокого поводження, а № 8256 — на регулювання питань, пов’язаних з підготовкою собак до полювання. Відносини, які пропонують урегулювати цими проектами, є різними. Процес підготовки собак до полювання і жорстоке поводження з тваринами – це нерівнозначні поняття.

Законопроект № 6598 містить такі норми, як заборона евтаназії як методу регулювання чисельності, там є заборона жебракування з тваринами, фотопослуги тощо, і незначні обмеження щодо притравлення. Наш законопроект забороняє притравлення в цілому як метод підготовки собак до полювання.

Пов’язує ці проекти те, що обидва вони є зоозахисними законопроектами.

Ми дуже сподіваємося, що в парламенті підтримають наш проект закону № 8256, так само, як і законопроект № 6598. Ухвалення цих проектів — своєрідний лакмусовий папірець цивілізованості наших депутатів, адже відношення країни до тварин є індикатором рівня цивілізованності суспільства.

– Законопроект пройшов через комітет, який рекомендує внести правки щодо підготовки собак до полювання. Що саме пропонують? Які правки ви будете вносити?

Наукове управління Верховної Ради і Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи концептуально підтримали наш проект закону, а саме погодилися, що регулювання у сфері підготовки собак є необхідним. Із зауваженнями наукового управління ми погодилися і внесли всі правки, редагування стосувалися уточнення деяких формулювань. Суть пропозицій Комітету була в тому, що нам треба узгодити проект закону з ФМСУ (Федерацією мисливського собаківництва України) як з основним виконавцем пропонованого правового регулювання в законопроекті. У серпні цього року нами було організовано та проведено круглий стіл на тему регулювання питань підготовки собак до полювання, на якому брали участь представники ФМСУ, Мінприроди, КСУ. На цей момент згоди нами з ФМСУ не досягнуто, але ми проводимо зустрічі, на яких намагаємося досягти згоди з усіма, в тому числі мисливцями, з питань підготовки собак до полювання.

– У законопроекті зазначається “встановлення дієвого” контролю. Якою сьогодні є ситуація в Україні: немає органів контролю, немає законів, їх не виконують? Чи необхідно створювати нові органи?

У пропонованому законопроекті № 8256 не тільки чітко прописано питання процесу підготовки собак до полювання, а також встановлено адміністративну відповідальність за порушення цього процесу. Будь-хто, у кого буде інформація про порушення в цій сфері, зможе звернутися до поліції, співробітники якої за наявності правопорушення складуть адміністративний протокол. А відповідний суд уже ухвалить рішення про притягнення винних до відповідальності.

Немає необхідності постійно контролювати діяльність, є сенс попереджати та запобігати правопорушенню, а не створювати корупційну схему постійних перевірок підприємців та стягнення штрафів. Тому в проекті й не закладено мету зробити глобальну облаву контролем на мисливців із собаками. Ми прагнемо стримувати правопорушників регулюванням їхньої діяльності.

– Чому в законопроекті пропонують встановлення адміністративної, а не кримінальної відповідальності за підготовку собак до полювання незаконними методами?

По-перше, криміналізувати все неможливо та й недоцільно. Головне не покарати людину, а побудувати таку систему, за якої людина не буде чинити протиправні дії. Крім того, тут не треба плутати жорстоке поводження з тваринами і порушення норм підготовки собак до полювання. Якщо в процесі підготовки собак дика тварина або собака постраждають, травмуються чи загинуть, то це вже буде складом іншого правопорушення, а в деяких випадках злочином у сфері жорстокого поводження з тваринами. Адміністративна відповідальність буде стримувати більшість людей переходити межу жорстокості до дикої тварини і запобігати тяжкому злочину.

Як відбувається притравлення

– У процесі притравлення та нацьковування дикі тварини дістають серйозні травми, каліцтва і часто гинуть. Чи є цифри таких втрат? Чи порушено природний баланс видів у дикій природі?

Статистики офіційної немає, навіть неофіційної немає. Статистика з’являється тоді, коли господарська діяльність є контрольованою, такою, яка потребує дозволів чи ліцензування, оподаткування, яка контролюється державними органами, а також коли є напрацювання за правопорушеннями. Ця діяльність не регулюється законом, тому фактично в правовому полі її немає.

Невідомо, скільки тварин містяться на притравлених станціях, звідки вони з’явилися. Часто тварини не тільки виловлюються в лісі, здебільшого незаконно, а й передаються власниками тварин, наприклад після закінчення циркової кар’єри або просто коли дика тварина набридає власнику.

Щодо питання природного балансу видів у дикій природі, то будь-яка діяльність людини так чи інакше завдає шкоди природі, в тому числі видовому балансу. Звичайно, не доведено, що саме такий процес підготовки собак до полювання шкодить видовому балансу. Звичайно, більше завдає шкоди браконьєрство, тобто полювання поза сезонами полювання, з пристосуваннями, забороненими до використання в полюванні, тощо. Але безконтрольне використання диких тварин (а власники за законом не зобов’язані вести облік своєї живої власності) та їхня заміна на нові екземпляри безперечно порушують баланс у природному середовищі.

– Якою є ситуація щодо безпритульних тварин у містах. Чи є їхня кількість загрозливою? Чи поширене негуманне поводження з тваринами?

Ситуація з безпритульними тваринами в містах та селах дійсно є драматичною. По-перше, для самих безпритульних тварин, які страждають від голоду і холоду. По друге, також плачливо із ситуацією для жителів міста, оскільки це створює дискомфорт для містян, а в деяких випадках і реальну небезпеку. Особливо стосується тварин, які збилися в зграї. Але вирішувати проблему безпритульних тварин у цивілізованих країнах, – а я сподіваюся, що Україна такою є, – необхідно гуманними способами, аж ніяк не знищенням собак і котів на території міст і сіл. Це незаконно. Відповідно до закону “Про захист тварин від жорстокого поводження” регулювання кількості безпритульних тварин здійснюється шляхом стерилізації, виловлювання і розміщення в притулках або повернення на місце відлову.

Проблему з безпритульними тваринами необхідно вирішувати комплексно, тобто треба починати з причини появи тварин на вулиці. Працювати необхідно з власниками тварин, які, як правило, і викидають непотрібний приплід. Чітко визначити повноваження органів місцевого самоврядування в області захисту тварин, але найголовніше — чітко прописати питання власності на тварин.