Волонтерство на Європейській лесбійській конференції

Ранок четверга, 10 година. Я прокинулася і їду волонтерити. У холі готелю «Турист» вже зібралися організаторки та інші волонтерки, які почали реєструвати перших учасниць. Загалом на цей день майже не було заплановано заходів: лише ввечері мала відбутися дискусія про лесбійок та антигендерний рух (як виявиться пізніше, тема набере нової актуальності) та мистецька виставка, тому до обіду все було дуже спокійно: ми реєстрували новоприбулих учасниць, раз у раз змінюючи одні одних за столом реєстрації та виходячи за кавою в кіоск неподалік.

Нашу ідилію перервали представники «Традиції і порядку», які о 16:30 почали збиратися біля входу, розгортаючи плакати з гаслами «Патріархат любить тебе», «Ні гендерній ідеології в Україні» і скандуючи вже знайомі гасла «Україна не Содом», «Гендер незаконний». В той час, як я показувала учасницям з Грузії, як дійти до ліфта, до нас підійшов молодик з камерою і, представившись журналістом, почав дуже наполегливо просити про інтерв’ю. Пізніше «журналіст» приєднався до контракції біля входу. Після того, як його вивели, до нас на реєстрацію знову забігли двоє чоловіків: один з них вихопив програмку Конференції і почав бігти в бік виходу поки інший знімав його «хоробрий вчинок в самому тилу ворога» на відео. Однак, як тільки ми їх зупинили, вони почали голосно кричати про напад на журналістів і порушення їхніх прав.

На жаль, після цього спокій так і не настав: контракція ставала все активнішою, а її учасники почали намагатися проривати кордон поліції на вході. Спускаючись вниз, я помітила у вікні представницю «Традиції і порядку», дуже схожу на учасницю Конференції, яку, на мою думку, треба було терміново рятувати з оточення опонентів. Втім поки ми стояли на виході і намагалися роздивитися крізь заклеєне наліпками вікно, що, власне, відбувається, учасники контракції розпилили сльозогінний газ.

Далі все було дуже швидко: газ пішов у коридор, де знаходилися учасниці Конференції, наш стіл реєстрації, поліція та інші люди, які просто проживали в готелі.

«Та нічого, я з 30 років у активізмі. У нас теж такі напади були, і зараз теж є іноді,» — говорить мені учасниця з Німеччини, поки я проводжу її на локацію, де саме має бути дискусія про антигендерний рух.

«Ми вже звикли, така сама ситуація» — учасниці з Польщі абсолютно спокійно стоять на вході і знімають контракцію на телефон, до них підходить поліцейський і просить відійти від дверей і «не провокувати».

«А можна вийти покурити?» — до мене підходить вже інша учасниця.

Через те, що сльозогінний газ заповнив весь хол, знаходитися там стало неможливо, стіл для реєстрації перенесли в сусідню кімнату. Мені та кільком іншим волонтеркам і організаторкам стало погано, за рекомендаціями лікаря, раз у раз виходимо промити очі молоком і п’ємо воду. О 18:30 опоненти акуратно згорнули символіку і відійшли в бік метро, залишивши після себе на вікнах плакати та наліпки.

Ввечері, після дискусії, також відбулася художня виставка однієї з учасниць і вечірка. Незважаючи на спроби зриву та напад, Конференція розпочалася. «Ми ще завтра прийдемо, дівчата. Там акція буде більш мирна, ніж сьогодні», — сказала мені ввечері одна з організаторок контракції в холі.

Наступного ранку до готелю, як і обіцяли, знову прийшли опоненти з плакатами і промовами про шкоду «гендерної ідеології», але все справді було мирно і вони скоро розійшлися. До нас продовжували прибувати учасниці, а також відбулося урочисте відкриття Конференції за участі команди «Інсайту» та EL*C.

Протягом дня у холі з’являлися телекамери: журналісти розпитували учасниць, організаторок і волонтерок про напад і саму Конференцію.

Далі все було спокійно: проходили виступи та серії паралельних воркшопів на абсолютно різні теми: від позицій лесбійок в академічному дискурсі чи квірної та лесбійської художньої літератури до танцювальних практик чи театру. Також відбулася зустріч з представницями Європейської Асоціації ЛГБТ-поліції. які роздавали стрічки з веселкою та написом «Поліція підтримує Прайд».

На Конференції піднімалися і теми інтерсекційності і множинної дискримінації за ознаками етнічності. інвалідності, раси та гендерної ідентичності.

Також тут була присутня Моніка Бенісіо, партнерка героїні Марафону написання листів 2018 року Маріелі Франку, яку було вбито через її правозахисну діяльність у Бразилії. Щоб привернути увагу до того, що нікого досі не було притягнено до відповідальності за вбивство, учасниці Конференції долучилися до флеш-мобу «Хто вбив Маріелі?»