В ході протестів з”явився справжній лідер: Новим символом боротьби у Білорусі стала жінка – і це не обережна Тіхановська


Загрузка...



Всі лідери опозиції, що заявляли про амбіції замінити авторитарного Лукашенка на виборах президента, розбіглися по закордонах. Лише Колесникова незважаючи на спробу екстрадиції та загрозу розправи залишається на місці. Куди поведе вона країну, чи не в РФ?

Тисячі білорусів п’ятий тиждень на вулицях виборюють своє право на оновлення влади, яка не змінювалася уже 26 років. Саме у неділю протести в Білорусі наймасовіші. А напередодні під гаслом “подруга за подругу” вкотре зібралися десятки тисяч жінок. Саме вони стали рушійною силою, що може змінити долю країни. І головну скрипку нині грає яскрава білявка Марія Колесникова.
Точніше – головну флейту, бо саме вона – її професійний інструмент.

Жіночі марші у Білорусі перетворилися на рушійну силу антилукашенківських протестів. Тисячі дівчат та жінок кидають виклик системі, де десятками років мужніх чоловіків кидали за ґрати чи вони просто безслідно зникали.

Не побоялася піти проти диктатури навіть 72-річна Ніна Багінська. Легендарна протестувальниця. Саме вона стала символом акцій, коли пройшлася перед ОМОНівцями із червоно-білим прапором у руках та словами “Я гуляю”. Вона не пропустила ще жодної антивладної акції за часів незалежної Білорусі. Сума виписаних їй штрафів уже сягає майже 17 тисяч доларів.

Не бояться, хоча й знають, силовиками цієї країни керують сини Лукашенка. А отже у силовиків зелене світло робити все, що їм заманеться, і їм за це нічого не буде. Допоки при владі той, хто називає криваві смуги від кийків на тілах дівчат – фарбою.

“Деяким дівчатам попи фарбували синьою фарбою. Ви що, цього не бачили? Ми вам можемо ці кадри показати, для того щоб “ах-ох” показати”, – заявив Лукашенко.

Та господар Білорусі боїться. Те, що нині він б’ється з жінками, скидається на напад уже не тільки на політичні права, а на саму людську мораль. Але зупинитися він не може. У Мінську з’явилася своя Жанна Д’арк. На подив усього світу вона не дозволить владі і далі бути диригентом у безправній Білорусі.

38-річна Марія Колесникова випускниця консерваторії, успішна флейтистка. У неї, здавалося б, було все – вона виступала з оркестром, керувала арт-студією, влаштовувала сучасні музичні перформанси. Останні 13 років спокійно жила у Німеччині в Штутгарті й періодично поверталася на батьківщину з яскравими ідеями нових шоу.

Та цієї весни кинула виклик системі. Колесникова погодилася очолити виборчий штаб банкіра Віктора Бабарика. Каже, головно через те, що саме він допомагав їй організувати чимало культурних заходів й поділяв її цінності. Утім Бабарика заарештували. Колесникова опинилася просто у вирі політичного протистояння й ще до виборів стала однією з головних опозиціонерок. А згодом підтримала Світлану Тихановську. Коли ж та після виборів утекла до Литви, а весь обурений людський вир залишився без жодного лідера, Колесникова основний удар взяла на себе.
Жіночі марші стали національною ознакою політичної революції в Білорусі. Не побоялася піти проти диктатури 72-річна Ніна Багінська – легендарна протестувальниця. Саме вона стала символом акцій, коли пройшлася перед омонівцями із червоно-білим прапором у руках та словами “Я гуляю”. 38-річна Марія Колесникова цієї весни опинилася просто у вирі політичного протистояння й ще до виборів стала однією з головних опозиціонерок. Тисячі дівчат та жінок перетворилися на рушійну силу в країні Лукашенка.
На тлі протестів опозиція створила Координаційну раду Білорусі. Саме ця структура мала б розробити план переходу країни у пост-лукашенківській період. Та бацька вирішив наступити їм на горло.
Спершу зникла Колесникова. Згодом двоє її соратників Антон Родненков та Іван Кравцов. Після чого розгорнувся справжній детектив на білорусько-українському кордоні. Машина опозиціонерів начебто прорвала шлагбаум й увірвався на територію України. Принаймні, так твердили білоруські ЗМІ. Версія опозиціонерів геть інша. Їх арештували силовики з завданням викинути з країни. Погрожували розправою. Посадили в машину й змусили їхати до кордону. Чоловіки підкорилися, Колесникова – ні.
Лукашенко ж наполягає, Колесникову викинули з машини її ж соратники. А білоруські прикордонники просто підібрали і вже не відпустили. Колесникова нині у СІЗО. За словами її адвокатки, на тілі опозиціонерки – численні забої. Вимуштровані слідчі зараз терміново шиють Колесниковій кримінальну справу про спробу захоплення влади.
Єдина із членів Координаційної ради, яка ще залишилася в Білорусі та на волі, – письменниця, лауреатка Нобелівської премії Світлана Алексієвич. Вона радше була духовною натхненницею мітингарів, утім, ніколи протести не координувала й активною політичною боротьбою не займалася. Аби й Алексієвич не потрапила за ґрати, у її квартирі тепер вдень та вночі чергують європейські дипломати.
Тим часом головна опонентка Лукашенка на виборах Світлана Тихановська з концертом та келихом вина у Вільнюсі відсвяткувала свій 38-й день народження.
Обидві опозиціонерки – Тихановська та Алексієвич – дуже сподівалися на підтримку росіян. Письменниця виступила з осудом російської інтелігенції через їхнє мовчання щодо насильства та репресій у Білорусі. Тихановська записала до східних сусідів звернення.
Росія уже недвозначно натякає, що суверенною Білорусь у Кремлі не бачать. Російський дипломат Дмитро Мезенцев трохи із запізненням на день народження презентував Олександру Лукашенку карту чотирьох білоруських губерній у складі Російської імперії. Уже в понеділок, 14 вересня, Лукашенко полетить у Сочі на зустріч із Путіним. Саме там ще рік тому президенти Росії та Білорусі малювали кордони нової союзної держави. Щоправда, кожен своєї.

Патріоти України

Підписуйтеся на наш та Телеграм канал, щоб бути в курсі всіх актуальних новин


Загрузка...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Show Buttons
Hide Buttons