“Трибунал для Путіна”. Як під Києвом збирають історії про жертви російських військових


Загрузка...

Про те, як жителі Броварського району дивом пережили бої та окупацію, і як російські війська розстрілювали мирних громадян – у репортажі РБК-Україна.

Російські окупанти на українській землі скоїли десятки, якщо не сотні тисяч воєнних злочинів, і це число зростає з кожним днем. Жодна правоохоронна система не в змозі зафіксувати і розслідувати таку кількість випадків, тому силовикам активно допомагають волонтери.

Разом з одним із волонтерських екіпажів РБК-Україна вирушило в Броварський район під Києвом, щоб поспілкуватися з місцевими, почути їх історії і побачити наслідки окупації.

* * *

Буча, Ірпінь, Бородянка – ці міста стали відомими далеко за межами України через звірства, які творили там російські окупанти. Але цих фактів настільки багато, що і зараз, через майже три місяці після звільнення, постійно знаходяться нові історії злочинів.

І це в місцях, які отримали, мабуть, найбільшу медійну і політичну увагу серед усіх деокупованих територій, що вже говорити про інші. Навіть ті, які теж знаходяться неподалік від Києва, але за іншими напрямками.

Разом з правозахисниками із Центру громадянських свобод, ініціатива Євромайдан-SOS, їдемо в Броварський район. Наталія Ящук разом з колегами по всій країні займається документуванням скоєних окупантами воєнних злочинів, в рамках ініціативи “Трибунал для Путіна”.

“Трибунал для Путіна”. Як під Києвом збирають історії про жертви російських військовихСпалений автомобіль в селі Шевченкове, Київська область

Головна мета – зібрати, зафіксувати і систематизувати якомога більше свідчень, щоб потім їх можна було використовувати на міжнародних майданчиках і в судах.

– В кінцевому рахунку, ми сподіваємося, що зібране документування допоможе нам у тому, що засудять як президента Росії, так і виконавців злочинних наказів, – розповідає Наталія.

У часи, коли частина області перебувала під окупацією, правозахисники уважно відстежували офіційні повідомлення про воєнні злочини росіян, щоб все перевірити, коли з’явиться можливість виїхати на місце.

Зараз більшість інформації вони отримують вже не з відкритих джерел, а з розповідей людей. Більшість історій підтверджуються, але кожен конкретний випадок треба вивчати окремо.

“Трибунал для Путіна”. Як під Києвом збирають історії про жертви російських військовихНаталія Ящук з Центру громадянських свобод, на тлі руйнувань у селі Залісся

Власне, наше перше завдання в селищі Велика Димерка, який перебував під окупацією більшу частину березня, – якраз перевірити почуту Наталією інформацію про те, що на території місцевих складів російські солдати повісили двох місцевих жителів, прямо на будівельних кранах. Приїжджаємо туди, але місцеві робітники ні про що таке не чули (втім, під час окупації вони звідси виїхали).

Зате чуємо нову історію – заступника директора будівельної фірми, Віктора Анатолійовича, окупанти розстріляли в його машині, в розташованому неподалік селі Залісся. Вже на зворотній дорозі ми проїдемо через нього – невелике село вздовж траси зруйноване майже повністю.

Проблема в тому, що в результаті тіло загиблого чоловіка “втратили”, поховавши невідомо де. З ДНК-експертизою теж трапилася якась незрозуміла історія, і 100%-ої впевненості, кого саме поховали, немає. А правоохоронні органи, розповідають нам, допомагати взагалі не хочуть. Зараз у всьому намагається розібратися дочка Віктора Анатолійовича, але при цьому приховує подробиці від своєї мами, що має серйозні проблеми зі здоров’ям.

– Ми навіть з хлопцями хотіли скинутися їй, а вона каже: мені нічого не треба, мені треба знайти тата, – розповідає один з місцевих робітників.

Разом з Наталією та її колегою-волонтером Олександром (для нього це перший виїзд такого формату) ще деякий час намагаємося знайти підтвердження історії про двох повішених на крані – але ніхто з місцевих цього зробити не може.

Потім їдемо до бабусі Ніни, у двір якої прилетів російський снаряд. Ніна Степанівна, 1938 року народження, всю окупацію провела у Великій Димерці, умовити її евакуюватися не зміг навіть зять, який спеціально для цього приїхав – в результаті, йому теж довелося залишитися.

Підписуйтеся на наш та Телеграм канал, щоб бути в курсі всіх актуальних новин


Загрузка...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Show Buttons
Hide Buttons